Покровителем школи був багатій Степан Михайлович Романенко, який і сам нерідко карав дітей різками.

Незважаючи на те, що освіта стала доступнішою, діти селян все одно не могли навчатися через великі злидні батьків.    Рівень письменності людей залишався низьким. Та все ж громада села прагнула кращого. За її сприяння в селі було збудовано дві школи: Земську та церковно-приходську. В Земській школі навчалися хлопчики. Її директором був Матюша Григорій Іванович, його дружина також була вчителькою. Через рік в школі з’явилося ще дві вчительки: Зінаїда Михайлівна та Марія Михайлівна. На жаль, діти які закінчували школу, продовжити навчання не могли.

  В церковній школі завідуючою була Морква Анастасія Іванівна, вчительками ж були дочки монастирського попа Галина Григорівна та Ліда Григорівна. Навчалися в ній лише дівчатка.

 В селі Антипівка, в родині одного бідного селянина, росла мала дівчинка, напівсирота Безпальча Горпина Кирилівна. Вмираючи, мати дівчинки гірко плакала, що її донька залишиться зовсім неписьменною. Але старші діти, дали матері клятву, що докладуть усіх зусиль для того, аби мала сестричка стала не лише письменною, а й змогла вийти в люди.

  Дівчина була здібна до навчання. Тому після закінчення церковно-приходської школи, старші брати та сестри почали просити попа Дроздовського, щоб він допоміг влаштувати її для подальшого навчання, адже діти дали клятву своїй помираючій матері. Дроздовський, який був дуже релігійним, задовольнив прохання. За це, сестри повинні були цілий рік

йому відробляти, виконуючи будь-яку роботу. При Красногірському монастирі була школа для дітей духовенства. За проханням попа, дівчину прийняли до неї. Хоча їй було суворо заборонено жити з іншими дітьми. Але, все ж, дівчина змогла закінчити і цю школу.

  Після цього, Горпина Кирилівна продовжила навчання в Золотоніській гімназії, знову ж таки завдяки клопотанню Дроздовського. За навчання в гімназії потрібно було платити, а також обов’язково носити форму школи, яка також коштувала недешево. Сестри та брати дівчини були змушені піти по наймах, але не зрадили клятві.

  В гімназії Горпина Кирилівна познайомилася з дочками шкільного інспектора Лукашова Олексія Михайловича. За його порадою дівчина закінчила не лише жіночу гімназію, а й чоловічу. У 1916 році Безпальча Г. К. успішно склала екзамени в обох гімназіях.В цьому ж році її було призначено на роботу в село Антипівка. Через два місяці Матюша Григорій Іванович, який на той час був директором школи, переїхав до Золотоноші. Новим керуючим було обрано Безпальчу Горпину Кирилівну. Однак, багатіям було не до душі, що дочка злидаря вибилася в люди, і, більше того, стала директором школи.

  Вчителями в цей час працювали Ольга Ірофеївна Шириденко Зінаїда Михайлівна та Марія Михайлівна Баршутські.

  Настав революційний час. Безпальча Г.К. організовувала роз’яснювальну роботу серед населення. Було створено актив села з бідноти: Ткаченко І., Федини І., Трощина П. та багато інших.

  У куркулів відібрали землю і розділили її серед безземельних та малоземельних бідняків. Вся біднота була задоволена, хоча їх радість тривала недовго. До влади прийшов Деникін, а разом з ним і куркулі. 

   Вони жорстоко помстилися всім, хто поділив їхню землю. На щастя, Безпальчій Г.К. вдалося втекти. Її віддали до суду, але на засідання вона не з’явилася. Замість цього, до суду доставили протокол з підписами всіх жителів села. В ньому зазначалося, що Горпина Кирилівна нічого поганого в селі не робила, а лише навчала дітей.

  Навіть син Дроздовського, який працював слідчим, виступив на захист директора Антипівської школи. Суд її виправдав і вона залишилася живою.

  В 1920 році дозволили відкрити також і 5 клас. В ньому було 14 учнів. Серед них: Борбітько Олександр, Борбітько Юхим, Калініченко Федір, Безпальча Поліна, Хижняк Іван, Перлецький Петро та інші. Після закінчення 5 класу учні продовжували навчання в Золотоноші. Кількість учнів у школі була великою, оскільки в ній навчалися учні з двох сіл. Саме тому, Безпальча Г.К. добивалася відкриття школи в Слюзчиній-Слобідці – суміжному з Антипівкою селі. Згодом, у 1930 році там все ж таки було відкрито ще одну школу. Вона розташувалася в пристосованих куркульських приміщеннях. Учителями тут були Джура Марія Федорівна, Харченко Варвара Олександрівна, Магала Ольга Василівна.

   Населення було переважно неписьменним, тому у вечірній час при школах працювали «лікнепи». В лікнепи ходили дорослі та люди похилого віку. Завдяки цьому, з часом все населення опанувало письмо.

   В 1932 році в селі Антипівка було відкрито семирічну школу. Коли в 1933 році через неврожай в селі почався голод, залишилося багато сиріт та напівсиріт. Для них в обох селах були організовані патронати, тому діти все ж мали можливість ходити до школи. Вчителі, в свою чергу, турбувалися про те, щоб діти були одягнуті та нагодовані. Кожна дитина з задоволенням ходила до школи.   Перший випуск  класу школа святкувала у 1935 році. Того року випускниками стали Щербина Катерина Степанівна, 

Морква Антонина Петрівна, Федина Федір Якович, Кроха Овчаренко Євдокія, Кравченко Євдокія Андріївна та інші.

  Директором Антипівської семирічної школи була Безпальча Горпина Кирилівна, а вчителями Біда Григорій Гаврилович, Прудиус Олексій Маркович, Джус Олексій Денисович, Федина Ганна Митрофанівна, Капля Тимофій Григорович, Харина Олександр Йосипович та Ткаченко Іван Омелянович.

  В 1938 році Безпальча Горпина Кирилівна закінчила Одеський педагогічний інститут і була переведена в середню школу міста Золотоноші учителем мови і літератури 8-10 класів. Директором школи було  призначено Ткаченка Івана Омеляновича.

  У 1942 році 25 червня Безпальчу Г.К. було заарештовано і разом з колишнім активом села відправлено на розправу в Золотоніське гестапо. Їх було дев’ятеро: голова сільради Дем’яненко Д., Корчак І., Джулай Ф., Корнієнко Р., Кравченко С., Хабло М., Шеремет Я., Безпальча Г. Їх усіх жорстоко знищили 26 червня 1942 року. 

  У 1941 році вже 213 осіб в селі мали семирічну освіту. У зв’язку з віроломним нападом гітлерівської Німеччини навчання в школі було перерване з 1941 до жовтня 1943.

  Після звільнення Антипівки від окупантів навчання в школі було відновлено. Директором школи в після окупаційний період було призначено Біленка Василя, якого вже через тиждень мобілізували в ряди Червоної армії. Тому керівником школи стала його дружина Біленко М.А. Працювали також вчителі: Корецька А.І., Колісник М.П., Ілляшенко Н.Л., Гонза М.С. Вчителям та учням доводилось дуже тяжко. Зошити, підручники та канцелярія були відсутні. Дітям доводилося писати на старих книжках, шпалерах, газетах. Чорнила також не було. Ягоди бузини, столові буряки, дуб – все це йшло на виготовлення матеріалу, який замінив чорнило.

   Вже після Нового року школа отримала всього три Букварі. Топити в школі було нічим. Матері йшли на болото, де жали очерет, осоку, стебла соняшників. Завдяки цьому діти могли хоч трохи зігратися.

   В 1944 році в першому класі було вже 43 учні. Директором школи була Хоменко Надія Петрівна. В школі працювали Сень Олексій Федорович, Коваль Василь Іванович, Федина Ганна Митрофанівна, Харченко Ольга Опанасівна, Кропива Марія Іванівна, Коваль Ганна Іванівна, Капля Тимофій Григорович, Капля Марія Антонівна, Корецька Поліна Іванівна, Гнатко Василь Семенович. Умови праці в школі були хороші. В 1951-1952 н.р. в школі був перший випуск учнів 7 класу в кількості 60 осіб. Всього в післявоєнний період школу закінчило 279 учнів. Більшість з них продовжили навчання в середніх школах міста Золотоноші та в селі Ковтуни.

 З 1957 року директором Антипівської семирічної школи став Капля Тимофій Григорович. З 1961 року школа стала восьмирічною і навчалося в ній 294 учні.

 З 1974 року директором працювала Жиденко Любов Андріївна. У 1980 році збудоване нове типове приміщення восьмирічної школи. З 1988 року школа набула статусу середньої.

  В 1999 році відкрито перший в районі Антипівський НВК «загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний заклад», в якому навчаються і виховуються діти від 3 до 18 років.

   З вересня 1992 року по серпень 2008 року директором навчального закладу працювала Мащенко Зінаїда Григорівна.

   З 01 вересня 2008 року директором Антипівського НВК працює Шепель Валентина Миколаївна.

   В закладі працює 22 педагогічні працівники, з них мають вищу освіту -18 осіб, середню спеціальну освіту – 4 особи.

   З 10 березня 2015 року директором Антипівського НВК було призначено Качана Василя Миколайовича.

   З листопада 2019 року в.о. директора Антипівського НВК було призначено Качан Галину Андріївну.

   З жовтня 2021 року в.о. директора Антипівського НВК було призначено Катерину КЛИМЕНКО.

   Станом на 1 вересня 2023 року в школі навчається 76 учні та 14 вихованців.